Відбілив своє ім’я, та втекти від смерті не вдалося: У Дніпрі поховали українського військового Локтіонова (відео)

Він пішов на війну майже п’ять років тому. Два з них просидів у ворожому полоні, тоді як рідна військова частина оголосила його дезертиром.

Владислав Локтіонов Об этом сообщает tp0622.in.ua со ссылкой на СМИ.

У Дніпрі попрощалися з 42-річним Владиславом Локтіоновим, передають Патріоти України з посиланням на 24 канал.

Волонтери, родичі, побратими, правозахисники – усі попрощатись із Владиславом Локтіоновим прийшли кількадесят людей. Чоловік загинув 7 липня під Торецьком на Донеччині. Ворожа міна влучила у його бліндаж.

"Позиція була розстріляна великою кількістю снарядів. Це я бачив. Я і місце бачив. Я одразу прийшов туди, де він загинув. Шансів у нього не було", – розповів військовослужбовець ЗСУ Андрій Пінчук.

Чоловік пішов служити у 2015 році, у складі 92 механізованої бригади. Втім, за рік потрапив у полон так званої ЛНР. У підвалах окупованого Луганська Владислав провів рік і вісім місяців й дивом зумів врятуватись. Проте у військовій частині його оголосили дезертиром. Адже терористи схопили його на окупованому березі річки Сіверський Донець

"В той момент страху, як такого ще не було. Я ще не до кінця усвідомив, що саме сталося. Я сказав, що приїхав мстити їм чеченам, за те, що вони зробили з нашими хлопцями", – пояснив військовослужбовець ЗСУ Владислав Локтіонов.

Судовий процес проти військової частини тривав більше півроку. Зрештою, колишній військовополонений виграв, і довів, що його ім’я чесне. Та вдома після цього не затримався – за декілька місяців повернувся на фронт у складі 53 бригади.

"Сатисфакцію він отримав, проте йому було мало. Він тільки отримав рішення суду і фактично одразу підписав контракт і пішов на передову", – додав правозахисник Дмитро Рева.

"Швидко зібрав усі документи, за якісь три дні. І поїхав. В мами 26 травня був день народження. А 29 травня він вже був на передовій. Ще дзвонив, казав, що приїде", – розповіла сусідка загиблого військового Людмила Оскаленко.

Побратими розповідають, що не дивлячись на труднощі полону та судові тяганини, Владислав завжди залишався оптимістом, і вірив, що робить свою справу недаремно

"Він пішов на війну заради життя. Для того, щоб зупинити все це кровопролиття. Але, на жаль, він віддав за цю ідею життя", – пояснив військовослужбовець ЗСУ Андрій Пінчук. У чоловіка залишилась мати і восьмирічний син, якого він виховував сам.


Джерело статті: “https://ustymenkooleh.patrioty.org.ua/blogs/vidbilyv-svoie-imia-ta-vtekty-vid-smerti-ne-vdalosia-u-dnipri-pokhovaly-ukrainskoho-viiskovoho-loktionova-video-286635.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя